Щойно вона була - як усі. Молода, приваблива жінка, заклопотана тисячами проблем, на які видався таким щедрим наш переломний час, цілком земна в своїх прагненнях, мріях, оцінках. Ми з нею говорили про різне, лише подеколи ледь торкаючись питань її професії. Та все ж бесіда лишила в мені підсвідому певність, що саме ці питання і є для неї найсуттєвішими, найтрепетнішими, головним сенсом усього, над чим би вона не працювала, що б не замислювала. Бо саме такою дивною властивістю позначає Бог людину, котра творчість, сцену, мистецтво обирає собі за долю.

Чверть години по тому я вже спостерігаю свою недавню співбесідницю з глибини переповненого залу.

- Солістка Херсонської обласної філармонії Наталія Лелеко, - оголошує ведуча концерту.

А я вже не впізнаю Наталі. Виструнчена, затягнута в мінливий оксамит, ніби підхоплена якимсь незалежним від її волі пориванням, стоїть вона біля фортепіано. Відлетіло кудись сього хвилинне, буденне. Адже поруч - вічне. Творіння Моцарта, яке слід оживити власним співом, власною душею. Лине голос співачки, сильний і ніжний водночас. В ньому біль і радість, сумніви і подолання, і кінцеве торжество життя.

Слухач - із тим голосом. Лине за ним, підкорений його музичною діалектикою, хоч і не здогадується про те, що став свідком звичайного дива - народження образу.

...Безліч дівчаток у дитинстві мріють стати співачками. І Наталі, скільки себе пам'ятає, мріяла. Але навчаючись у музичній школі, згодом - у Херсонському музичному училищі, вона почала уявляти свою мрію більш чітко. Не легковажне естрадне створіння з коротеньким заморським визначенням " поп " чи " рок ", яке переважно царює у дівочих снах, ставало їй за приклад. Праглося чогось серйозного, глибокого. Смаки, уподобання багато в чому сформувала Одеська консерваторія. Голос відшліфували вчителі, а також власна вперта праця. А душі - не навчишся. ЇЇ тільки можна прийняти в дарунок від рідного краю з його глибинними джерелами, щоб повернути потім - уже у вигляді пісні, без котрої не живе народ , хоч які - смутні чи веселі - часи надворі.

Після закінчення консерваторії Наталя Лелеко знову приїхала до рідного Херсона. Зараз вона солістка відомого камерного оркестру "Гілея". На її творчому рахунку вже безліч виступів перед земляками. Нерідко співачка приходить до них - у сільські клуби, просто в заводські цехи, на підприємства, установи.

Репертуар у Наталі досить широкий і розмаїтий: Моцарт, Бах, Лисенко, Гершвін... Арії з опер, романси сусідять з українською народною піснею. Я цікавилась думками спеціалістів, і вони погоджуються, що молода херсонська співачка має всі дані, аби гідно виступити на будь-якій сцені, перед найвибагливішою аудиторією. То ж ми, тавричани, знаючи, що поталанило саме нам, слухаючи голос артистки, бажаючи їй відлуння ще ширшого, шляхів ще дальших.