Із відомою співачкою Наталею Лелеко, солісткою Херсонської обласної філармонії, домовились ми зустрітись на розі двох вулиць, навіть не знаючи одна одну в обличчя. Чесно кажучи, очікуючи її, я хвилювалась. Зірка Наталі Лелеко останнім часом яскраво світить не тільки не тільки на нашому таврійському обрії. Співачка класично репертуару, вона нещодавно несподівано розкрилася у зовсім новій для себе якості - блискуче виконала головну партію в рок-опері "Есмеральда", про що було багато розмов... Одне слово, хвилювання моє можна було зрозуміти. Однак воно відразу зникло після того, як Наталя підійшла до мене і привіталася так, ніби бачимось вже не вперше. Тепер хочеться сподіватись, що і не востаннє. Тоді ж темою нашої розмови стала поїздка Наталі на з'їзд Російського дворянського зібрання, де вона побувала за пропозицією директора департаменту культури та освіти Херсонського дворянського зібрання Н.А.Озеран при підтримці його предводителя В.Б.Жарких-Шмигельського. Ось про що розповіла мені співачка.

- Якось виступали ми перед Херсонським дворянством з літературно-музичною композицією " Юнацьке кохання Рахманінова", яка дуже сподобалась всім, а особливо тим, хто потім запропонував нам поїхати...

- Нам - це кому?

- Моєму концертмейстеру Інні Кисельниковій та мені.

- А хто ще відправився з вами в Москву?

- Звичайно ж, Валерій Борисович (Жарких-Шмигельський - авт.) та віце-предводитель Ігор Михайлович Іванов. До речі, під час поїздки ми постійно відчували піклування з їх боку.

- А як вам почувалося у Москві на з'їзді?

- Дуже вільно, ніби потрапила у якесь досить знайоме середовище!

- А може, воно просто нагадувало вам сцену?

- Ви знаєте, дійсно, деякий серпанок театральності мав місце. І розуміти цю фразу можну по-різному .

- Кажуть, з'їзд завершився балом. Це й справді був дворянський бал?

- Так, звичайно, з урахуванням умов життя та часу. Розпочався бал о шостій вечора полонезом у виконанні молоді, а завершився, як ведеться, вранці. Всю ніч ми танцювали (авт.: Наталя зізналася мені, що, незважаючи на непогану хореографічну підготовку, перед поїздкою спеціально займалася зі спеціалістом, аби почуватися з усіма на рівних). Крім цього, співали. Як відомі класичні романси (публіка дуже тепло сприймала їх, підтримувала), так і шлягери дореволюційного часу.

А взагалі лише херсонська делегація приїхала зі своїми артистами. Були там, у Москві, представники дворянства з багатьох куточків колишнього Союзу. Культурна ж програма складалася з виступів московських музикантів і нашої програми.

- Крім участі в роботі з'їзду, концертах, були, напевне, і особисті розмови, знайомства?..

Так, предводитель Російського дворянства князь Андрій Кирилович Голіцин приділив нам кілька хвилин ( скільки дозволив час ), але я відразу відзначила, що це дуже чарівна, без бундючності в спілкуванні (це з його титулами та статусом!) людина. Дуже приємним було також спілкування з Михайлом Орловим, що приїхав аж із Швейцарії..

- А що взагалі це за люди?

- Просто - на ім'я та по батькові. Інколи називають титул. До тих, хто має князівський - з особливою повагою. Кожного, хто заходив до зали, об'являв справжній, як у кіно, дворецький!

- А як одягаються люди на таких балах?

- Чоловіки в смокінгах. Жінки - в гарних вечірніх сукнях.

- Я чомусь уявляю собі XIX століття...

- Ну, не зовсім так Плаття у жінок сучасні, але переважно довгі і дуже різноманітні.

Ми з Інною були у своєму концертному одязі і від інших особливо не відрізнялись.

- Поїздка була, напевне, не лише цікавою, а й корисною?

- Так одного з днів з успіхом відбувся концерт у нашому посольстві, котрий організував культурний центр України в Москві. Після нього з пропозицією про організацію наших концертів до нас звернувся один з членів Державної думи... Хочу додати, що наша поїздка здійснилася завдяки підтримці обласного управління культури, зокрема його начальника В.Г.Чуприни, а також спонсорів: МП "Омега" та "Союз".

- Що ж, хай і надалі знаходяться ті, для кого вкладення свого капіталу в розвиток мистецтва буде престижним. Шкода тільки, що людям творчим доводиться залежати від цього.

- Та хіба тільки нам! І рівень організації з'їзду, де ми побували, міг бути набагато вищим, якби дозволили кошти... Та краще не псуватимемо добрих вражень, їх так небагато у нашому житті.

- Згодна. Але, гадаю, така поїздка надовго лишиться в пам'яті.

- Безперечно. І мені дуже приємно поділитися враженнями від неї з читачами вашої газети...